Відпустка працівника під час дії війскового стану

Різновіди щорічних відпусток:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

• інші додаткові відпустки, передбачені чинним законодавством.

Тривалість основної щорічної відпустки – загальні правила

У мирний час тривалість щорічної відпустки для робітників віком від 18 років становить не менше ніж 24 календарних дні за відпрацьований календарний робочий рік. Відлічування строку починається від дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки). Тобто можно сказати, що за кожен відпрацьований день робітник має право на 0,0657 днів відпустки.

Зауважте, що на період дії воєнного стану, не беруться до розрахунку святкові і неробочі дні, що передбачено статтею 71-73 КЗпП.

Приклад:

До відділу кадрів надійшла заява від працівника з проханням надати йому щорічну оплачувану відпустку починаючи з 01 серпня 2022р. Працівник має право на щорічну оплачувану відпустку строком 24 календарних дні. Працівник прийнятий на роботу 20 жовтня 2021 року. У 2021 році він відпрацював 12 календарних днів у жовтні, 30 календарних днів у листопаді, 31 календарний день у грудні. У 2022 році він відповідно відпрацював наступну кількість календарних днів: 31 день у січні, 28 днів у лютому, 31 день у березні, 30 днів у квітні, 31 день у травні, 30 днів у червні та 31 день у липні.

Всього працівником відпрацьовано = 12+30+31+31+28+31+30+31+30+31=285 календарних днів.

Працівник має право на оплачувану основну щорічну відпустку тривалістю 19 календарних днів:

285*0,0657=18,72, окруляємо до 19 календарних днів

У даному прикладі розраховано кількість днів відпустки, які працівник вже відпрацював. За згодою підприємства, працівник, відпрацювавший більше 6 місяців, має можливість отримати повну відпустку тривалістю 24 календарних дні, тобто наперед отримати відпустку за дні, які ще не відпрацьовано.

Кодекс Законів про Працю України

Стаття 75. Тривалість щорічної основної відпустки
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічна основна та додаткова відпустка за бажанням працівника можуть надатися одночасно чи окремо.

У статті 6 Закону про відпустки також передбачено збільшену тривалість основної щорічної відпустки для деяких категорій працівників, наприклад для робітників видобувної галузі, для вчителів, тощо.

Обмеження щодо надання відпусток у війсковий час

З початком війни, Верховною Радою України було прийнято Закон від 15.03.2022 № 2136-IX Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Згідно цього Закону, у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні (ч. 1 ст. 12 Закону №2136), а якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. При цьому, як роз’яснило Мінекономіки, працівникові можуть бути надані щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки.

Тобто, фактично тривалість відпустки працівника може бути більшою за 24 календарних дні, наприклад 24 календарних дні основної відпустки + 4 дні додаткової відпустки, загалом 28 календарних днів. Адже обмеження стосується тільки тривалості основної відпустки.

Такі самі правила діють для невикористаних днів відпусток, що накопичились за попередні роки праці, тобто неважливо за який період у працівника накопились дні відпустки, у період воєнного стану сукупна тривалісь основної відпустки не може перевищувати 24 календарних дні. Рахувати слід сукупно, а не за кожен рік окремо! Усі дні відпусток, що залишилися невикористаними працівником, накопичуються і будут надані працівникові після закінчення дії воєнного стану.

Також закон №2136 суттєво обмежів права робітників на отримання відпусток, адже у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону №2136).

Крім того, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статей 71 — 73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України (ч. 6 ст. 6 Закону №2136). Тобто якщо у мирний час святкові дні не враховувались у дні відпустки, то зараз, під час воєнного стану, такі дні вважаються звичайними календарними днями. Це також впливає на розрахунок середньої заробітної плати для оплати відпустки.

Відповідальність за порушення тривалості відпусток під час воєнного стану

Представимо ситуацію, працівник просить надати йому щорічну основну відпустку тривалістю більше 24 календарних днів, а роботодавець не проти. Чи це можливо?

Кодекс Законів про Працю в даному випадку не порушено, права працівника не порушено, постраждалої сторони не має. Тому на нашу думку і відповідальності у вигляді штрафів у даному випадку не слід очікувати.

Аналогічної думки дотримується й Держпраці, розмістивши відповідне пояснення на своєму сайті 03 травня 2022р. Вона звертає увагу на те, що Закон № 2136 не призупиняє і не скасовує ст. 9¹ КЗпП, положення якої не суперечать положенням Закону № 2136.

Перенесення днів відпустки

У разі тимчасової непрацездатності працівника, щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується. А ось у разі догляду під час щорічної відпустки за хворою дитиною (чи іншими членами сім’ї) відпустка не продовжується. Підставою для перенесення чи продовження щорічної відпустки є також виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати, збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням та настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Надання відпустки в перший раз

Право працівника на щорічну основну та додаткову відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після того, як працівник безперервно пропрацює більше ніж півроку. Якщо відпустка надається раніше, тобто до настання 6-місячного строку, то її тривалість слід розраховувати пропорційно (лист Мінпраці від 27.03.2013 р. №321/13/84-13).

Деякі категорії працівників мають право на отримання відпустки до настання 6-місячного терміну (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Зокрема:

1) жінки — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особи з інвалідністю;

3) особи віком до вісімнадцяти років;

4) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівники, які успішно навчаються у навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

11) у інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Розділення відпустки на частини

Основну щорічну відпустку можна розділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Друга та інші частини відпустки можуть буди будь-якої тривалості.

Графік відпусток

Наразі графікі відпусток є обов’язковим кадровим документом для усіх підприємств та підприємців, які використовують найману працю.

Кожного року, до 05 січня слід розробити та затвердити графік відпусток на поточний рік, в якому врахувати тривалість відпусток, побажання працівників щодо періоду відпустки, тощо.

Складається графік відпусток у довільній формі.

За відсутність графіка відпусток передбачено штраф за порушення трудового законодавства у розімрі однієї мінімальної заробітної плати за кожне порушення. Зазвичай контролери знаходять не одне порушення, тому може набігти чимала сума.

Облік днів відпусток на підприємстві

Кожен роботадавець повинен вести кадровий облік найманих працівників, в тому числі забезпечити облік днів використаних та невикористаних відпусток.

Для цього використовують типову форму №П-2 “Облікова картка працівника”, де у пункті V розписують усі періоди відпусток.

Автор: Полянська Юлія 16 липня 2022р.