Обязательная продажа валюты

Обов’язковий продаж валюти є досить дієвим інструментом регулювання обсягу валюти на внутрішньому ринку та втримання курсу національної валюти. I хоча його раз уже було скасовано 2005 року, проте вже наприкінці 2012 р. Нацбанк Постановою №4751 знову запровадив обов’язковий продаж валюти терміном на 6 місяців. Потім Постановою №1632 такий продаж було подовжено ще на 6 місяців. 

Основними нормативними документами, що регулюють обов’язковий продаж валюти, на сьогодні є Постанови №163 та №1643.

Відповідно до пункту 2 Постанови №163, обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України підлягають надходження в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб (крім банків) та фізичних осіб — підприємців. Формулювання вимоги продажу валюти у такій редакції діє щойно з 12.10.2013 р. завдяки змінам, внесеним постановою НБУ №3814. До цієї дати формулювання п. 2 містило прив’язку виключно до валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами. Отже, тепер чітко визначено, що обов’язковому продажу підлягають усі валютні надходження, а не лише торгова виручка від продажу товарів.

1 Постанова НБУ від 16.11.2012 р. №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

2 Постанова НБУ від 14.05.2013 р. №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (див. «ДК» №45/2013).

3 Постанова НБУ від 14.05.2013 р. №164 «Про встановлення розміру обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (див. «ДК» №45/2013).

4 Постанова НБУ від 25.09.2013 р. №381 набрала чинності 12.10.2013 р.

НБУ вже роз’яснив у листі від 16.10.2013 р. №29-113/18005 (див. «ДК» №45/2013), що норма про обов’язковий продаж валюти стосується і валюти, яка:

— надходить на рахунки, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій;

— надійшла у вигляді іноземних інвестицій в Україну;

— надійшла у вигляді повернених коштів нерезидентом у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання між сторонами повністю або частково не виконані.

Зверніть увагу: у ситуаціях із договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами є нюанс — якщо умовами договору передбачено, що право власності на кошти в іноземній валюті не належить резидентам-посередникам, такі надходження підлягають подальшому перерахуванню на рахунки їхніх власників та вже на їхніх рахунках здійснюється продаж такої валюти.

Розмір валюти, що підлягає обов’язковому продажу, становить 50% суми надходження (п. 1 Постанови №164).

Але не будь-яка валюта обов’язково підлягає продажу. Вимога щодо обов’язкового продажу поширюється тільки на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів1 та в російських рублях.

Спочатку вся сума надходжень зараховується банком на спеціальний розподільчий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання», який, до речі, не є власним рахунком суб’єкта господарювання. Відтак банк без доручення клієнта та не пізніше ніж наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок здійснює обов’язковий продаж 50% суми валютного надходження.

Для фізосіб, що не є підприємцями, такий алгоритм не діє. Для них є окрема процедура. Вимога щодо обов’язкового продажу валюти фізосіб (резидентів та нерезидентів) діє тільки у разі, коли сума надходження дорівнює або перевищує в еквіваленті 150000 гривень за місяць. Якщо ж сума місячних надходжень не сягає цієї межі, вся валюта залишається в розпорядженні фізособи. За аналогією з юрособами та підприємцями продаж валюти фізосіб здійснюється без доручення самої фізособи та не пізніше ніж наступного дня після дня її надходження на розподільчий рахунок.

Такий механізм визначено п. 4 Постанови №163. Проте забрати 50% суми переказу у валюті фізособі все одно не вдасться. Відповідно до п. 1 Постанови №3652, кошти в іноземній валюті у межах України надходять на валютний поточний рахунок фізособи (резидента або нерезидента) виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунка або шляхом внесення готівки власником рахунка. Отже, байдуже, в якій валюті фізособі надішлють переказ, — отримати його вона зможе лише у гривнях. Фактично для фізосіб діє 100% продаж іноземної валюти. Знову ж таки — без будь-яких доручень з боку клієнта банку.

1 Затверджений постановою НБУ від 04.02.98 р. №34.

2 Постанова НБУ від 16.09.2013 р. №365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» (див. «ДК» №40/2013).

Такий обов’язковий продаж не поширюватиметься тільки на досить обмежене коло операцій:

— із зарахування процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному або вкладному (депозитному) рахунках;

— з казначейськими зобов’язаннями України та облігаціями внутрішньої державної позики;

— з купівлі-продажу, обміну (конвертації) іноземної валюти у випадках, установлених законодавством України, у т. ч. нормативно-правовими актами НБУ;

— з валютою, одержаною у порядку спадкування;

— за договорами дарування — у цьому разі договір обов’язково повинен бути засвідчений нотаріально (див. лист НБУ від 16.10.2013 р. №29-209/17998 в «ДК» №45/2013);

— з повернення коштів (помилково перерахованих або надміру сплачених).

Вноситься готівкова іноземна валюта на поточний рахунок фізичної особи — нерезидента виключно на підставі документів, що підтверджують джерела її походження. Якими мають бути ці документи і чи повинні вони мати певний перелік та форму — наразі невідомо.

НБУ вже надав роз’яснення (див. вищезгаданий лист), що у разі якщо фізособа не має гривневого рахунка у банку, де є для неї переказ, відкрити такий рахунок все-таки доведеться:

— у разі коли фізособа має у цьому банку рахунок в іноземній валюті, при першому зверненні банк відкриє і гривневий рахунок;

— якщо жодних рахунків у цьому банку фізособа не має, банк зараховує гривневий еквівалент від продажу надходжень в іноземній валюті такій фізособі на окремий аналітичний рахунок балансового рахунка 2909 «Iнша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» до часу звернення фізособи до банку для відкриття поточного рахунка у гривнях.

 

 Автор: Полянская Юлия

Добавить комментарий