Деньги перечислены не туда. Ликбез бухгалтера.

Трапляється, що на рахунок суб’єкта господарювання потрапляють якісь зовсім не відомі кошти від невідомої особи. Постає закономірне запитання: що з цими сумами робити? Відразу перерахувати назад? Як показати таку операцію в обліку? Про це й піде мова далі.

Загальні моменти

Загальні правила руху коштів з рахунка на рахунок визначено у Законі №2346 та Iнструкції №22.

Для кращого розуміння, з чим маємо справу, наведемо кілька законодавчих визначень.

Визначення термінів

Переказ коштів — це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Iніціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ — рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ — рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу у готівковій чи майновій формі.

Неналежний отримувач — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Неналежний платник — особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Пункти 1.23, 1.24 та 1.32 ст. 1 Закону №2346

Додаткові роз’яснення надає п. 1.4 Iнструкції №22, де зазначено, що помилкове списання/зарахування коштів — це списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Бухгалтерские курсы в киеве  Гильдия бухгалтеров  098-7313500

Помилкове списання перерахування коштів може бути як з вини банку, так і з вини самого суб’єкта господарювання (далі — СГ). Найчастіше такі ситуації виникають через звичайну недбалість відповідальних осіб банку або підприємства.

Тепер з’ясуймо, як слід діяти у таких випадках.

Якщо помилки припустився працівник банку

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти і відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦКУ).

А ось у пп. 32.3.1 ст. 32 Закону №2346 прописано, що у разі помилкового переказу суми на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов’язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу належному отримувачу.

Якщо ж банк так не вчинить, отримувач має право вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу. Але сума такої пені не має перевищувати 10% від суми переказу.

Після того як банк-порушник виявить помилку, він повинен негайно повідомити СГ, що помилково отримав кошти (неналежного отримувача), про таку помилку (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача). При цьому слід попередити такого СГ, що суму, еквівалентну до помилково отриманої, слід перерахувати назад протягом 3-х робочих днів з дати отримання повідомлення від банку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення від банку-порушника, повинен передати його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надіслати рекомендованим листом (п. 2.37 Iнструкції №22).

Якщо ж банк за рахунок власних коштів перерахував суму переказу фактичному отримувачу, то банк-порушник залишає суму, отриману від помилкового отримувача, у своєму розпорядженні.

Якщо ж неналежний отримувач коштів з будь-яких причин не перерахує їх назад у 3-денний строк, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу. Крім того, такий банк має право вимагати сплатити пеню у розмірі 0,1% від суми необхідного платежу за кожен день починаючи з дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно. Така сума пені не може перевищувати 10% від суми помилкового переказу (пп. 32.3.1 Закону №2346).

Якщо ж неналежний отримувач не повертає банку-порушнику кошти взагалі, такий спір слід врегульовувати у судовому порядку (п. 32.8 Закону №2346, п. 2.37 Iнструкції №22).

Якщо помилки припустився працівник платника

Звернімо увагу на ст. 6 Указу №227, яка свідчить: підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникові помилково зараховані на їхні рахунки кошти. Про які саме дні йдеться — робочі чи календарні, — сказати важко. Але з огляду на пп. 32.3.1 ст. 32 Закону №2346, де зазначено, що суми, помилково отримані з вини банку, неналежний отримувач повинен повернути протягом 3-х робочих днів з дати отримання повідомлення від банку, можна сказати, що й у ст. 6 Указу №227 так само йдеться про робочі дні.

Тож і виходить: навіть якщо банк не звертався до вас із вимогою повернути суму у 3-денний строк, ви все ж таки повинні це вчинити протягом 5-ти робочих днів з дня зарахування. Якщо ж ви порушите таку вимогу, то з керівника підприємства і головного бухгалтера до держбюджету України стягується штраф у розмірі 2-х неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Та застосувати таку санкцію у принципі неможливо, адже питання адмінсанкцій регулює КпАП, а в ньому, на щастя, не згадано, як у такому випадку виконувати приписи Указу №227. Тож можна спати спокійно: адмінпокарання посадовців підприємства не буде. Щоправда, пеню все ж таки можуть застосувати!

Також зазначимо, що, згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦКУ, особа, яка набула майно (у нашому випадку — помилково отримані кошти) або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути це майно потерпілому.

Бухгалтерские курсы в киеве  Гильдия бухгалтеров  098-7313500

Якщо СГ вчасно не повертає суми, то особа (неналежний одержувач коштів), яка набула майно (кошти) або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цих вчасно не повернутих сум (ст. 1214 ЦКУ).

Мало того, безпідставне одержання чи збереження грошей призводить до нарахування процентів за користування ними за правилами ст. 536 ЦКУ. У цій статті зазначено, що розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У нас ані договору, ані нормативно встановлених сум процентів немає. Але виходячи зі ст. 625 ЦКУ, на вимогу кредитора боржник (неналежний отримувач коштів, що своєчасно не повернув таку суму) зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Питання отримання процентів, найімовірніше, потрібно буде вирішувати у судовому порядку. Але не виключене і досудове врегулювання цього питання та відповідно отримання компенсації.

Облік помилково отриманих коштів

Бухгалтерський облік

Якщо СГ помилково отримує на свій рахунок кошти, у нього фактично виникають зобов’язання перед платником (або банком, якщо помилкове перерахування відбулося з вини банку). Такі зобов’язання до моменту зворотного перерахування варто показувати на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Якщо ж через несвоєчасне повернення суми СГ доведеться сплатити банку чи платнику коштів пеню, відсотки чи інфляційну суму, такі витрати показують на дебеті субрахунка 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Податковий облік

Податок на прибуток. На перший погляд, отримання помилкових сум до жодних податкових наслідків не призводить. Особливо якщо виконано всі приписи Закону №2346 та своєчасно повернено помилково отримані суми. Тож підприємство фактично нічого не отримує.

Але постає запитання: як бути, якщо помилкові кошти надійшли в одному звітному податковому періоді, а перерахували їх назад в іншому?

Так, у ЄБПЗ, підкатегорія 102.07.22, податківці підтверджують нашу позицію, наведену вище, і слушно зазначають: «Якщо зарахування та повернення коштів, що помилково надійшли на рахунок платника податку, відбулися в одному звітному періоді, такі кошти не включаються до складу доходів за умови дотримання порядку повернення таких коштів».

А от якщо повернення помилково отриманих сум відбулося у наступному звітному періоді протягом встановленого строку повернення, платник податку на прибуток повинен спочатку включити таку суму до доходу (як інші доходи) у періоді їх одержання (згідно п. 135.5 ПКУ). А у періоді повернення помилково переказаної суми потрібно буде перерахувати доходи або подати в установленому порядку уточнюючий розрахунок (п. 140.2 ПКУ).

Виходячи з наведеної вище позиції фахівців Міндоходів України, такі доходи показують у періоді отримання в рядку 03.26 додатка IД (зі знаком «+»), суми з якого потрапляють до рядка 03 основної частини декларації з податку на прибуток підприємства1. А під час перерахунку такого доходу (у періоді повернення помилково зарахованих коштів) слід зробити запис у цьому самому рядку, але вже зі знаком «-».

1 Форму затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.

На думку автора, наведене в ЄБПЗ роз’яснення — дуже фіскальна особиста позиція Міндоходів. З норм ПКУ не випливає, що помилково отримані кошти є доходами. Крім того, варто врахувати і не зовсім коректне застосування п. 140.2 ПКУ у цій ситуації. У разі отримання помилкових коштів на рахунок немає ані попереднього продажу, ані подальшої зміни суми компенсації за товари.

Ми нікому нічого не продавали, ми взагалі не маємо договірних стосунків із неналежним платником. Отже, виконувати приписи консультації податківців чи ні, — вирішувати вам, шановні бухгалтери.

Якщо взяти до уваги точку зору податківців, то варто враховувати, що у 2013 році більшість платників податку на прибуток подають звітність раз на рік (див. ст. 57 ПКУ). Тож у більшості випадків помилкове надходження коштів та їх повернення відбуватимуться в одному звітному періоді. А отже, жодних податкових наслідків такі операції не матимуть.

Якщо у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням помилково зарахованих на рахунок коштів вам було виставлено пеню від банку, що припустився помилки, чи відсотки (згідно зі ст. 625) від СГ, що припустився помилки під час перерахування сум, то такі суми не потраплять до витрат. Адже, відповідно до пп. 139.1.11 ПКУ, суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку, не включаються до податкових витрат. Таку саму думку податківці висловили й у листі від 21.01.2013 р. №888/6/15-1415 (див. «ДК» №20/2013).

ПДВ. Як зазначено у п. 185.1 ПКУ, об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з:

— постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;

— постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

А от датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (див. п. 187.1 ПКУ):

— або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

— або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, згідно з підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 ПКУ, помилкове одержання коштів неможливо прирівняти до операції з постачання товарів чи послуг.

Тож і виходить, що у разі отримання на рахунок помилкових сум визнавати ПЗ з ПДВ не потрібно. Немає постачання товарів чи послуг як такого!

Варто згадати і позицію податківців з цього питання, висловлену у ЄБПЗ, підкатегорія 101.02. Вони, зокрема, зазначають, що кошти, не пов’язані з договірними відносинами щодо поставки товарів, надання послуг між суб’єктами господарювання та повернуті у належні терміни, не підпадають під об’єкт оподаткування.

При аналізі згаданого вище роз’яснення, постає запитання: а якщо все ж не своєчасно буде перераховано помилково отримані кошти, — чи потрібно нараховувати ПЗ з ПДВ? На думку автора, ні. Та й податківці про це ніде не зазначають.

Крім того, як ми вже зазначали, кошти, що надійшли помилково, не можуть вважатися платою за постачання товарів/послуг. Отже, жодних нарахувань ПЗ з ПДВ тут не має бути!

Бухгалтерские курсы в киеве  Гильдия бухгалтеров  098-7313500

Облік помилково перерахованих сум у платника

Бухгалтерський облік

Якщо у зв’язку з несвоєчасним поверненням помилково перерахованих сум від банку чи неналежного отримувача було нараховано пеню, відсотки й інші компенсації, такі суми слід відображати за дебетом рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» або 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» та кредитом рахунка 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки». За фактом отримання коштів погашається заборгованість за кредитом субрахунків 374, 377 у кореспонденції з субрахунком 311.

Податковий облік

Некоректне перерахування коштів жодним чином не вплине на податковий облік у платника.

Якщо ж неналежний отримувач коштів або банк виплачує платникові пеню, відсотки, інфляційні відсотки, то такі суми відповідно до приписів пп. 135.5.3 ПКУ у податковому обліку потраплять до інших доходів. Показують їх у рядку 03.8 «Суми штрафів (неустойки, пені)» додатка IД, а надалі відображають у рядку 03 основної частини декларації з прибутку.

I, звісно, наслідків по ПДВ таке неналежне перерахування коштів в обліку платника не матиме.

Нормативна база

  • ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • КпАП — Кодекс про адміністративні правопорушення в Україні від 07.12.84 р. №8073-Х.
  • Закон №2346 — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
  • Iнструкція №22 — Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22.
  • Указ №227 — Указ Президента України від 16.03.95 р. №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України».

За матеріаламаи  видання «Дебет-Кредит»

Бухгалтерские курсы в киеве  Гильдия бухгалтеров  098-7313500

6 комментариев

  1. Tanya 13.03.2015 Ответить
    • adminАвтор 03.04.2016 Ответить

Добавить комментарий